Уважаемые читатели! Ничто в мире не стоит на месте и, развиваясь и совершенствуясь, все движется вперед, преследуя свою цель. Руководствуясь законами жизни, наша команда пришла к выводу, что час "Х" настал, что привело к кардинальным изменениям в "облике" электронного журнала Города в 21 веке. Архивные материалы прошлых выпусков остаются для Вас, читатели, в свободном доступе на нашем прежнем ресурсе journal.esco.co.ua Надеемся, что новая подача журнала полюбится и приглянется Вам, друзья. Ведь мы стараемся именно для Вас. С уважением, редакционный коллектив журнала Города в 21 веке. Read more...
   |   

Винести сміття: як Україні розв’язати проблему відходів

Народний депутат, в.о. Голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки

Минулий рік видався надзвичайно насиченим для енергетики та сектору ЖКГ України: парламент ухвалив важливі Закони, які, до того ж, стосуються кожного громадянина: ЗУ ”Про ринок електричної енергії України”, “Про Фонд енергоефективності”, “Про енергетичну ефективність в будівлях”, “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, “Про житлово-комунальне господарство”, та ратифікував приєднання України до Статуту Міжнародного агентства з відновлюваних джерел енергії (IRENA). На мою думку, 2017-й рік дав нам іще один важливий результат - нарешті, нам вдалось винести на  професійний рівень (хоча інколи й не дуже конструктивний) обговорення проблеми українського сміття – питання вкрай важливого. Поки що не політичного, а реального.

Тема вже далеко не нова для нашого медіа-простору. При детальному вивченні проблеми прослідковується така ситуація: говоримо про важливість питання - можливість екологічних катастроф,  проблеми із вивозом,  роздільний збір, сортування, пакування, про великі компанії, корупцію в галузі, власно, про все  навколо теми.

Але за цими обговореннями забуваємо про головне. Поки нашу увагу відволікають “білясміттєві” теми та точкові, нежиттєздатні для українських реалій технології, відходи нікуди не зникають, а дедалі швидше накопичуються, і вся країна буквально потопає у смітті.

У середньому, кожен українець щороку утворює від 250 до 450 кг побутових відходів. Так, за рік в Україні виникає 14 млн тонн сміття та непотребу. Із цієї шаленої кількості нині відсортовується приблизно 5%, тільки 1,5% - спалюється, а все інше (понад 90%) - вивозиться на сміттєзвалища! Загалом, станом на 2017 рік під побутовими відходами вже поховано приблизно 5% площі країни (30 тис км2). Для порівняння, площа сусідньої Молдови - близько 34 тис км2. Якщо не запровадити цивілізований підхід до питання поводження з відходами, то  в 2025 році під сміттям опиниться  6,2% площі країни. Нині в Україні існує близько 6 тис. офіційних  сміттєзвалищ, в той час як несанкціонованих - близько 30 тисяч! І якщо про законність та безпечність останніх, взагалі, немає сенсу говорити, то щодо сміттєвих полігонів в Україні - не є таємницею, що всі вони - не те щоб аварійні, вони - справжні екологічні бомби!

Поки нашу увагу розпорошено, вважаємо, що опинилися в смітті лише “по коліна”, а насправді - вже майже “по горло”. Через трагічні події на сміттєзвалищі Львівщини (в с. Великі Грибовичі) з людськими жертвами  у 2016-му році та завдяки гарячим дискусіям, які точилися в 2017-му, - ми це, нарешті, зрозуміли.

Нині головне для нас питання - “як бути, і що робити для того, щоб попередити справжню екологічну катастрофу, яка чекає на нас уже в осяжному майбутньому?” Для вивчення успішних прикладів вирішення проблеми накопичення сміття в різних країнах (а через це пройшли більшість розвинутих країни), я відвідав багато заводів з енергетичної утилізації сміття.

Пропоную вам серію невеликих блогів про успішні підприємства, які утилізують сміття і показують реальний приклад сучасного високотехнологічного поводження з відходами.

Відень. Великий мікрорайон австрійської столиці. Серед різноманіття архітектури одразу виділяється справжній шедевр - будівля заводу з утилізації сміття Шпітеллау.  У 2015 році після 25 років роботи на заводі було проведено глобальну модернізацію потужностей у відповідності до найсучасніших стандартів екологічної безпеки. Половину вартості інвестицій в оновлення заводу вкладено в системи екологічного контролю та фантастично ефективної фільтрації викидів. Завдяки високій екологічній ефективності завод може похизуватись надзвичайно низькими показниками шкідливих викидів в атмосферу. В цьому легко може переконатися кожен мешканець міста - біля входу на завод встановлено індикатор, який засвідчує якість повітря в реальному часі.

Виробництво оснащене сучасним обладнанням і спалює до 250 тис. тонн відходів та, окрім електроенергії, генерує теплову енергію взимку, а холод - влітку.

Завдяки казковому дизайну і високому рівню екологічної безпеки виробництва на заводі регулярно проводять екскурсії, влаштовують численні виставки та фестивалі. На території заводу та в усьому районі навколо не відчувається жодних неприємних запахів.

Відходи, які утворюються в результаті роботи заводу, застосовуються у нежитловому будівництві, а вода піддається такому ступеню фільтрації, що може без шкоди для довкілля повертатися до екосистеми.

Науково-технічний прогрес, який спостерігається в останні десятиліття, дав людству можливість отримувати енергію з відновлюваних джерел, у прямому сенсі - з повітря,  сонця, або з води. Людина спромоглася створити технології багаторазових польотів у космос, штучного інтелекту, технологічних систем обміну інформацією та багато іншого, що дійсно вражає.

Сміттєспалювальний завод Шпітеллау є далеко не єдиним прикладом сучасного технологічного прогресу у поводженні з відходами, який поєднує ще вчора несумісні поняття - сміття та чиста відновлювана енергетика.

 

 

Винести сміття 2: як Україні розв’язати проблему побутових відходів. Досвід Туреччини

Продовжую тему успішного досвіду країн, які побороли проблему накопичення сміття. Тепер – про практику енергетичної утилізації побутових відходів, з якою я ознайомився в Туреччині.

Накопичення побутових відходів – проблема, з якою рано чи пізно стикається кожна країна. Туреччина – не виключення, і кожен її житель, в середньому, продукує приблизно 360 кг сміття на рік. На початку двохтисячних ця країна відчула таку ж проблему, яка нині є в Україні, - об’єм та темпи накопичення побутових відходів перетворили сміттєві полігони на справжні екологічні бомби. Відтоді в цій країні й почали активний пошук можливих рішень. Тільки там не «заговорювали» проблему, а взялися за впровадження реально працюючих технологій.

Ще в 2002 році в Анкарі запрацював перший завод із енергетичної утилізації побутових відходів, який нині має потужність у близько 45 МВт. Джерелом енергії для підприємства стали 4,5 тис тонн сміття, яке щодня утворюється в столиці з майже 4-мільйонним населенням. Весь непотріб, який потрапляє на завод, піддається ретельному сортуванню. Всі ресурсоцінні відходи (вторсировина) відбираються і направляються на переробку. Тонни пластикових та алюмінієвих пляшок щодня їдуть на спеціалізовані заводи, де отримують нове життя. Решта відходів ділиться на дві великі фракції – органічна та неорганічна. Для кожної з них на заводах передбачені свої технологічні рішення. Органічні відходи направляють у так звані дайджестери, де проходить анаеробна ферментація. В процесі ферментації відходи виділяють метан, який спрямовується на генерацію електроенергії, а самі відходи перетворюються на технічний компост, який надалі може бути перетворений на добриво або захоронений без шкоди для довкілля, оскільки ці залишки є інертними і з природним середовищем вже не взаємодіють.

Неорганічна частина відходів стає сировиною для виробництва синтез-газу - вона піддається сухому процесу газифікації (високотемпературній обробці). За температури від 1300 до 15000 С будь-які частки сміття розкладаються до молекулярного рівня та перестають бути небезпечними для навколишнього середовища. Отриманий газ очищується за допомогою системи фільтрів і в подальшому з нього також генерується електрична енергія.

Таким чином, технологія, запроваджена на заводі в Анкарі, дозволяє переробляти відходи за принципом «zero waste»: вторсировина відправляється на переробку, з решти відходів генерується електрика та тепло, відходи ферментації перетворюються на компост, а шлак, що утворюється в результаті газифікації, може використовуватись при будівництві доріг та інших інфраструктурних об’єктів.

Під час будівництва заводу в Анкарі турецькі інженери поставили собі амбітну мету - створити найбільш доброзичливе для довкілля виробництво. І їм це дійсно вдалося. Так, надлишок тепла, який утворюється в результаті генерації електричної енергії із отриманого біогазу, використовується для обігріву та підтримки мікроклімату теплиць, в яких вирощують овочі, зелень та квіти впродовж всього року.

 

Приклад Анталії - ще один вагомий доказ високої екологічності обладнання для енергетичної утилізації сміття, яке в Туреччині використовують вже понад 15 років.

Анталія - один із найпопулярніших курортів регіону. Завдяки помірному клімату північного узбережжя Середземного моря там щороку відпочиває чимало туристів, а кількість місцевих мешканців становить майже 800 тис громадян.

У 2012 році в місті було побудовано завод із енергетичної утилізації сміття. Щодня він переробляє 1,5 тис тонн відходів, а його встановлена потужність генерації електричної енергії складає 14 МВт. У підсумку до полігону захоронення потрапляють лише термічно оброблені залишки, інертні та безпечні для довкілля.

 

Довівши свою ефективність та екологічність, такі заводи почали поширюватися всією країною – відтоді запустили свою роботу ще 6 підприємств, ще три заводи нині - на стадії будівництва.

 

На восьми заводах із енергетичної утилізації побутових відходів тільки однієї турецької компанії нині утилізується майже 3 млн тонн відходів щороку, а їх встановлена потужність генерації електричної енергії складає 96 МВт. Коли ж заводи, які нині будуються, запустять свою роботу, - відповідні показники зростуть до майже 5 млн тонн та 111 МВт.

Розвиток високотехнологічних підприємств із утилізації відходів отримав такий темп, в тому числі, і за рахунок державної підтримки. В 2010 році турецький парламент вніс зміни до закону про відновлювані джерела енергії, відповідно до яких, електрична енергія, яка генеруються з біогазу, отриманого з відходів, купується ринком за “зеленим тарифом”. Така державна підтримка проіснувала в Туреччині до 2015 року і, безсумнівно, дала поштовх для розвитку галузі.

Підкреслюю, сміттєві полігони Туреччини припинили збільшуватися тільки після того, як турецька влада прийняла важливе рішення – забезпечити державною підтримкою розвиток підприємств, які застосовують енергетичну утилізацію побутових відходів.

Приклади успішних практик у боротьбі з побутовими відходами в різних країнах доводять – енергетична утилізація є одним із найбільш поширених реально працюючих методів. Необхідно просто працювати над впровадженням найсучасніших та найбільш екологічно безпечних технологій.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Виджет Фейсбук

 

Мы в соцсетях:

rss   фейсбук   твиттер   

 
 
Города в 21 веке
001347045
Сегодня
Вчера
Этот месяц
Всего
671
802
13025
1347045

Ваш IP: 54.92.163.105
Server Time: 2018-10-17 21:32:54